Щороку у світі поїдається понад 100 млрд порцій локшини швидкого приготування. Це приблизно в 13 разів більше за чисельність населення Землі, тобто на одну людину в середньому доводиться трохи більше однієї порції на місяць.
Локшина швидкого приготування насправді не шкідливіша за звичайні дешеві макарони, тобто в цілому не шкідлива взагалі. Але деякі виробники додають у спеції різні смакові добавки, деякі з яких, скажімо так, зовсім не корисні.
Винахідником локшини швидкого приготування в сучасному її вигляді вважається японець китайського походження Момофуку Андо, який понад півстоліття тому, в 1958 році, заснував перше в світі її промислове виробництво.
Згідно зі статистикою, саме на локшину припадає близько 50% всього ринку продуктів швидкого приготування, тобто вона набагато популярніша за різноманітні пластівці, зневоднене картопляне пюре, супи в пакетиках тощо.
У 1971 японська компанія Nissin вперше випустила в продаж локшину в пінопластовій склянці, де її можна було заварити, не використовуючи при цьому інший посуд. Пізніше у склянки стали класти також овочі та інші інгредієнти, що перетворило просту локшину на суп.
У країнах Південно-Східної Азії незмінним попитом користуються особливо гострі сорти локшини
У Таїланді локшина швидкого приготування називається мама. Насправді Mama – один із місцевих брендів, але він такий популярний, що так тут стали називати взагалі всі види подібної локшини.
У 2000 році в Японії було проведено масштабне соціологічне опитування на тему найзначнішого японського винаходу XX століття. Локшина швидкого приготування отримала перше місце, караоке – друге, а компакт-диски – п’яте.
Спочатку, тільки з’явившись, локшина швидкого приготування була дуже дорогим продуктом, практично делікатесом. Вона коштувала в 5-6 разів дорожче за звичайну локшину, яку потрібно було варити.
У Таїланді існує особливий індекс, що показує споживання локшини швидкого приготування в залежності від економічної ситуації в країні. У кризові часи споживання цього продукту незмінно зростає, оскільки люди не мають грошей на іншу їжу.
Широко відомий “Доширак” насправді по-корейськи читається, як “Тосірак”, але для ринку країн СНД цю назву вважали неблагозвучною, а тому її трохи видозмінили.
Більшість виробників для покращення смаку додає у свою локшину глутамат натрію, часом у дуже значних кількостях. Але шкідливість глутамату сильно перебільшена, і немає жодного свідчення того, що він взагалі може завдати шкоди людському організму, якщо вживати його в розумних кількостях, а не їсти ложками.
Найбільше локшина швидкого приготування популярна у країнах Азії. Перше місце за її популярністю серед населення займає Китай, на який припадає більше 60% від її світового споживання.
В Японії, в Осаці і Йокогамі, є музей, цілком і повністю присвячені цьому продукту, і відвідати їх можна в тому числі і на віртуальній екскурсії, причому абсолютно безкоштовно. Аналогічний музей є і в Гонконзі.
У 2005 році було створено особливу локшину швидкого приготування для космонавтів, яку можна заварювати у невагомості, причому без окропу. Першою людиною, що покуштувала цю страву в космосі, став японський космонавт Соїті Ногуті.
Насправді, локшина, як і інші макаронні вироби, при зберіганні в темному сухому місці з невисоким рівнем вологості може зберігатися багато років і не псуватися. Щоправда, соуси, якщо такі є в упаковці, зіпсуються набагато швидше.
